Мета: ознайомити
учнів із процесом зростання міст, їх роллю у зовнішній та внутрішній торгівлі;
розвивати в учнів вміння аналізувати та систематизувати матеріал. Виховувати в
учнів почуття патріотизму.
Хід заняття.
І.
Організаційний момент.
ІІ.
Актуалізація знань учнів.
Охарактеризуйте
умови і значення Журавненського трактату.
Дайте
оцінку пільгам селянам, що вони отримали після сейму 1699 року.
ІІІ.
Вивчення нового матеріалу.
Із
середини XIV ст. розвиток вже наявних та виникнення нових міст були зумовлені
потребами оборони від татарських наскоків. Тому міста формувалися у вигляді
укріплених замків з ремісничо-торгівельними передмістями. Необхідність
постійного захисту від нападу ворогів обумовили виникнення відносно невеликих
міст і містечок, що були заховані в лісах і захищались самою природою. В
планувальній структурі цих міст були присутні такі елементи: а) укріплений
замок, що був відокремлений від поселення; б) міська площа, від якої по різні
сторони розходились вулиці.
Міста
мало відрізнялись одне від одного за кількістю населення. Так, в Подільському
воєводстві у другій половині XVII ст. в середньому на одне місто припадало 417
жителів, а на одне село - 361 житель.
На
Правобережній Україні було збудовано чимало міст-фортець. Серед них на
Хмельниччині - Кам'янець, Старокостянтинів, Смотрич, Городок, Летичів.
Постійні
набіги кримських татар періодично спустошували подільські містечка. Їх відродження
припадає на XVI ст., коли відновлюються зруйновані і постають нові замки. У
XIV-XVII ст. формується основна мережа міських поселень Хмельниччини. Це добре
ілюструє таблиця 1 і рис.1.
Вони
виникли як торговельно-ремісничі та воєнно-оборонні пункти. Міста Східного
Поділля формувалися довкола укріпленого замку, але нерідко вони мали укріплення
(вали) і навколо міста. Забудовувалися вони нерегулярно, будівлі були переважно
дерев'яні.
В
XVII ст. великого розвитку в містах України і в т.ч. Хмельниччини (Староконстянтинів,
Проскурів) набуває ремісництво і торгівля. В цей час в багатьох містах
розвивається винокуріння, пивоваріння, гончарне виробництво.
У
XVI - першій половині XVII ст. в подільських містах поширюється цеховий устрій.
Ремісники об'єднуються в цехи.
З
другої половини XVII ст. і до кінця XVIII ст. подільські міста починають
занепадати. Це було зумовлено безперервними війнами, занепадом торгівлі,
політикою польських магнатів, яка обмежувала самоврядування міст.
В
цей час виникло мало міст. Зміни в розвитку міст настали в другій половині
XVIII ст. внаслідок переходу Східного Поділля, в т.ч. Хмельниччини під владу
Росії.
У
східній частині Поділля міські поселення поділилися на міста (ті, що мали
міське самоврядування) і містечка. Найбільше в цей час розвиваються губернські
та повітові центри. Вони набувають ще адміністративно-господарської та
культурної функцій. Серед них - Проскурів, Кам'янець.Вони стали важливими
центрами культури і фабричної промисловості. Містечка майже не відрізнялися від
сіл, більшість їх жителів була зайнята сільським господарством (Меджибіж,
Летичів, Деражня, Славута, Нова Ушиця, Ямпіль та інші).
У
XVIII ст. багато міст Поділля отримали грамоти на організацію 2-3 ярмарків на
рік. На Хмельниччині найбільшими центрами внутрішньої торгівлі стають Дунаївці,
Летичів, Ізяслав, Полонне, а в таких містах як Кам'янець-Подільський, Сатанів,
Староконстянтинів зосереджуються склади товарів купців багатьох країн Європи і
Сходу, розширюється діяльність подільських купців.
В
кінці XVIII ст. після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною у
складі Росії, було утворено Ізяславське і Брацлавське намісництво та
Кам'янецьку область, а з травня 1795 р. на цій території утворені Волинська,
Брацлавська і Подільська губернії. В 1804 році у складі Подільської губернії
функціонувало 12 повітів. З них Кам'янецький, Летичівський, Проскурівський,
Ушицький охоплювали більшу частину території сучасної Хмельницької області.
