Мета: дати загальну характеристику становища краю під
владою Туреччини; вдосконалювати вміння
аналізувати матеріал, висловлювати власні судження, робити висновки;
виховувати в учнів почуття патріотизму.
Хід
заняття
І. Актуалізація знань учнів
Назвіть суть і наслідки Андрусівської угоди.
ІІ. Вивчення нового матеріалу
1. ТУРЕЦЬКА ЕКСПАНСІЯ
- розповідь вчителя
В останній третині XVII ст. територія нашого краю стає
ареною боротьби між військами Речі Посполитої та союзними їм козаками,
очолюваними М. Ханенком і О. Гоголем, та правобережним гетьманом Петром
Дорошенком, якого виходячи з власних інтересів, підтримувала Туреччина і
Кримське ханство.
Польський уряд виявив повну безпорадність в
організації охорони своїх рубежів, зокрема столиці Поділля - Кам'янця - від
турків та татар. Чисельність кам'янецької залоги становила близько 1,5 тисячі
жовнірів та 0,5 тисяч міщан і селян. Командував обороною міста позбавлений
воєнних здібностей кам'янецький староста Миколай Потоцький. Захопивши Жванець і переправившись 11-13 серпня 1672 року біля села Бабшин через Дністер, турецька армія неквапом попрямувала до
Кам'янця, під стінами якого сутички розпочалися 12 серпня. 18 серпня турецька артилерія (понад 100 гармат, зокрема 26 важких і 12 мортир) розпочала обстріл міста та укріплень. Він
посилився 21
серпня у зв'язку з тим, що керівництво
залоги відхилило вимогу Магомета IV скласти
зброю. Лише на Новий замок щоденно падало 400 гарматних куль і 100 гранат.
Згодом яничари розпочали штурм міста, який мужньо
відбивали жовніри, очолювані Єжи Володиєвським, Яном Мислішевським і Войцехом
Гумецьким. Не в змозі втримати позиції, вони в ніч на 25 серпня відступили до Старого
замку. Проте внаслідок зробленого вибухом міни пролому
в стіні його оборона стала надто важкою. Все ж місто, розташоване на кам'яному
острові, маючи прекрасні природні умови, могло і далі оборонятись. Незважаючи
на це, полохливе керівництво залоги (поширювалися чутки, що воно було
підкуплене турками) на нараді, яка відбулася 27 серпня в кафедральному костелі
з ініціативи єпископа Вацлава Лянцкоронського, вирішило здатись. Це викликало
обурення серед міщан. Звертає на себе увагу те, що до складу посольства для
переговорів з турками не запросили представників української громади.
Переговори завершилися під вечір 27 серпня укладенням угоди про капітуляцію,
що передбачала вільний вихід з Кам'янця шляхти і жовнірів, безпеку життя й
збереження майна усім, хто залишиться в ньому, гарантію свободи і
віросповідання.
Під час повернення посольства до міста з невідомої
причини, найвірогідніше внаслідок недбалості майора Гейкінга, вибухнули запаси
пороху (120 діжок) у Старому замку. Загинуло близько 500 жовнірів (значно більше, ніж за весь час облоги).
Серед полеглих виявився й герой Кам'янецької оборони полковник Є.Володиєвський -
подолянин, вихідець зі старовинного українського шляхетського роду,
кам'янецька гілка якого прийняла католицизм у XVI ст. і ревно захищала польське
панування у краї. За визнанням очевидців: "Полковник, сидячи на коні серед двору, побачивши вогонь, хотів
сховатися за вал, але картеч від гармат вцілила йому у голову". Завдяки таланту письменника Генріка Сенкевича постать
подолянина Єжи перетворилася в символ чеснот польського рицарства Міхала
Володиєвського.
26 серпня 1672 року турки вступили до Кам'янця. Згодом було підписано
Бучацький договір, згідно з яким територія краю увійшла до складу Османської
імперії. Тисячі возів потяглися через Волощину до Чорного моря, везучи
награбоване в Кам'янці добро. Про розпач і сум, який охопив тоді подолян,
розповідає вірш одного подільського священика.
Поділля ревно зітхає,
Україна тяжко ридає
О тім Кам'янці давнім,
Що був на весь світ
славним.
Тепера в тобі зостають
турки й татари,
Де ж твоя слава, Кам'янче старий?!
Як проходила
оборона Кам’янця? Чи
можна стверджувати, що влада, при обороні міста, на перший план ставила власні
інтереси ніж інтереси краю і народу? В чому проявилась трагедія краю?
2. Під владою турків
- заслухати повідомлення учня
2 вересня 1672 року султан Магомет IV здійснив п'ятничний намаз у Кам'янці в
перетвореному на мечеть кафедральному соборі. На захопленій турками території
розпочинається творення властивої Османській імперії системи управління.
Призначається бейлербей (губернатор) Галіль- паша. Все Подільське воєводство
склало велику адміністративну одиницю - Подільський ейялет (пашалик). Згідно з умовами Бучацького договору,
шляхта втрачала право на володіння своїми маєтками, селяни ставали особисто
залежними. Землі польських магнатів, які хотіли бути "сусідами, але не
підданими султана" і покинули територію краю, перейшли під контроль
турецької адміністрації.
Селяни та міщани по-різному поставилися до появи
турків, які, всупереч поширеному міфові про їхні звірства, поводилися досить
стримано з місцевим населенням, не чинили масових грабежів та вбивств, лояльно
ставились до православної церкви, охороняли край від татарських набігів.
У
Кам'янці розмістилася велика турецька залога, близько 6 тисяч осіб, половину з яких складали яничари. В інших замках, які
зайняли турки, знаходились невеликі гарнізони. Весною 1673 року Галіль-паша
розпочав відбудову кам'янецького замку, залучивши до цього французьких
інженерів та місцевих селян і міщан. За наказом султана було здійснено
примусове переселення вірмен та євреїв з Кам'янця у віддалені куточки
Османської імперії.
3. Боротьба за
Подільський край
- самостійна
робота ( скласти хронологічну таблицю)
У вересні 1673 року
польсько-литовська армія під командуванням Яна Собеського розпочала війну з
турками за Поділля. Під її ударами турки зазнають поразки в районі Хотина.
Польські підрозділи захоплюють
Сатанів, Зіньків, Меджибіж, Чорнокозинці. Проте армія Яна Собеського через голод, дезертирство не змогла
розвинути успіху.
У жовтні 1676 року польські
війська знову завдали відчутних втрат турецькій армії у Подністров'ї. Було
укладено Журавненський трактат, згідно з умовами якого Польща перестала
сплачувати Туреччині данину (харач), проте Поділля залишалося в складі
Османської імперії.
У 1684 році польська армія під командуванням Яна Собеського
знову з'являється на Поділлі. Польські підрозділи почали стискувати кільце
навколо Кам'янця, захопивши
Бар, Меджибіж, Зіньків, Ляхівці. З
метою позбавлення турецької залоги продовольства і фуражу поляки почали
насильно переселяти селян з Поділля на Волинь. У районі впадіння Збруча у
Дністер польським командуванням було створено табір "Окопи Святої Трійці", який перешкоджав постачанню у Кам'янець продовольства. В результаті
турецька залога у цьому місті зазнавала нестерпних мук від голоду і холоду. У
січні 1689 року голодні яничари підняли в Кам'янці заколот, під
час якого було вбито губернатора. Несприятливий перебіг подій змусив Туреччину
у січні 1699 року відмовитися від Поділля. У вересні того ж року турецька
залога покинула Кам'янець і наш край знову перейшов у володіння Речі
Посполитої.
ІІІ. Узагальнення і систематизація
знань
Назвіть наслідки польсько-турецьких
війн для Поділля.
Виділіть позитивні сторони турецького
панування на території краю.
IV.
Домашнє
завдання
Опрацювати відповідний матеріал
